На самом деле, я не наркоман. Меня зовут Максим, и я всегда был человеком, который привносил юмор и радость во все сферы своей жизни. Но есть одна история, которую я хочу рассказать вам сегодня. Это история о том, как я случайно оказался в окружении наркотиков, и как они постепенно изменили мою жизнь.
Все началось с моей лучшей подруги Мояшкиной. Она всегда была тем человеком, который притягивал к себе самых интересных и эксцентричных людей. Именно благодаря ей я познакомился с группой ребят, которые были постоянными пользователями наркотиков. Вначале я относился к этому с недоверием, ведь я не хотел лишать себя ясности мысли и контроля над собой. Но время шло, и я стал задумываться о том, как было бы не плохо уйти от реальности на некоторое время.
Однажды, когда я находился со своими новыми друзьями, один из ребят предложил мне попробовать метамфетамин. Я был в некотором растерянности, но решил пойти на эксперимент. Мне поставили закладку, и вскоре после этого началось. Я почувствовал легкость и беззаботность, которую раньше не испытывал. Все проблемы и раздражения исчезли, и я погрузился в свой мир смеха и беззаботности.
Через некоторое время, я обратил внимание, что к проблемам, связанным с моей работой и общением с маленькими детьми, я относился намного спокойнее. Я уже не раздражался, когда они вели себя шумно или непослушно. Вместо этого, я находил в них источник веселья и радости. Может быть, это был эффект койкер, который делал закладки? Я не знал, но это меня не смущало.
Естественно, я осознавал, что присутствие наркотиков в моей жизни может быть опасным. Я знал, что в один неправильный момент все может обернуться плохо. Но у меня была своя трубка с метамфетамином, которая всегда была под рукой, и я пользовался ею только в нужные моменты. Как вариант, я пытался себя уговорить, что эти закладки — всего лишь псилоцибиновые грибы. Я знал, что это были всего лишь оправдания, но я не хотел признаваться себе в том, что я стал наркоманом.
Однажды, когда я решил пойти на следующий уровень, меня познакомили с кикером кокаином. Мне сказали, что это будет еще более сильное ощущение, и я был готов испытать это на себе. Я запилил немного кокаина и с легкостью отправился в мир смеха и экстаза. Но это был лишь мимолетный миг удовольствия. Я понял, что не могу позволить себе уйти слишком далеко, и решил остановиться.
С течением времени, мои отношения с закладчиками и другими наркотиками стали настолько интенсивными, что я понял, что должен сделать что-то, чтобы вырваться из этого круга. Я начал постепенно уменьшать свое участие в наркотиках, убеждая себя, что это неправильно и вредно для моего здоровья.
Я осознал, что наркотики всегда будут опасны и непредсказуемы. Я решил, что пора вернуться к тому человеку, который я был раньше, человеку, который умел радовать окружающих своим юмором и позитивным настроением.
И вот теперь я здесь, рассказывая вам свою историю. Я хочу сказать вам, что наркотики никогда не станут решением ни для чего в вашей жизни. Они могут показаться легким и беззаботным путем к удовольствию, но на самом деле они только уводят вас в бездну зависимости и разрушения. Радуйте окружающих своим юмором и позитивным настроением, и вы увидите, как все проблемы и раздражения исчезнут. Ведь смех и радость — лучшее лекарство от жизненных трудностей.
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!